Коли вперше  в мене виник задум провести анкетування до Дня поезії, подумала: «Проведу, проаналізую, проясню для себе картину, яке місце в житті наших дітей займає книга…» Цілі, як бачите, прості, затребувані часом і обставинами.  Провела, проаналізувала і… зрозуміла геть інше! Зрозуміла, що ми, дорослі, зовсім не знаємо наших дітей! Думаємо, що знаємо, але насправді це далеко не так! Чи варто говорити про причини? Нас, дорослих, не пускають у цей особливий дитячий світ, чи ми самі туди не поспішаємо зайти? Чи нам назавжди стали на заваді слова «Ми були інакшими…»? Автору цієї фрази, який назавжди залишиться невідомим для історії,  вартувало дати Нобелівську премію як автору «найвагомішого» та найдовговічнішого  аргументу, що (будьмо щирими!) хоч раз у житті використовував кожен з нас.

Та  мова  не про це. Виявляється, друзі, що наші діти такі ж, як і ми були 10, 20 і 30 років тому. Нехай  в їхніх кишенях тарабанить дорогий смартфон, а в рюкзаку – колонка із сучасною музикою… Було б дивно, якби вони носили в кишені радіо на батарейках, чи не так? В той же час виявляється, що більшість з наших нащадків віддають перевагу традиційній книзі. В чому причина? Чи в тому, що електронні книги  – дорогі, а традиційні  є доступними в бібліотеці і  вдома? Чи якась інша? Невідомо. Але  висновок приходить сам собою: наші діти таки ходять до бібліотеки!! Багато хто з них захоплюється фантастикою і детективами. Деякі навіть полюбляють класику і любовні романи… Більшість мають улюблених літературних героїв. Якби мені, вчителю української мови та літератури, не було прикро це  визнавати, але ніде правди діти: безумовним рекордсменом серед улюблених персонажів є Аліса  - дівчинка з казки Лью́їса Ке́ррола. Хоча не дуже  відстали від неї Джульєтта і Гаррі Поттер.

Вражені? Я – дуже!

Але моє здивування ще більше зросло, коли черга дійшла до улюблених книг! Нехай більшість з них зі шкільної програми. Я навіть припускаю, що опитувані  діти іншого і не читали. Так школа для того і є, щоб дати те найнеобхідніше. Чи ні? Отже, найцікавіші, з точки зору дітей, книги (список подаю «від найбільш до найменш»):

1.«Ромео і Джульєтта»

2.«Сватання на Гончарівці»

3.«Пригоди Шерлока Холмса»

4«Дорогою ціною»

5.«Не озирайся і мовчи»
6.«Портрет Доріана  Грея»

7.«Чарлі і шоколадна фабрика»

8.«Сто тисяч»

9.«Федько – прибулець з інтернету»

10.«Сліпий музикант»

11.«Маленький принц»

… Відверто кажучи, мене в дитинстві казка  «Маленький принц» теж не зачепила (прошу месьє Екзюпері мене вибачити), хоча, пізніше, навчаючись в університеті,  прочитала її ще раз, але вже  із задоволенням, із розумінням, що раніше помилялась щодо цієї книги. І таке буває… Книги є різні, люди – тим паче. «Сад Гетсиманський» я починала читати тричі, а закінчила аж на четвертий раз – дуже  було боляче переживати то все.

В результаті мого скромного дослідження я дозволю собі зробити висновок, що наші діти все ж таки усвідомлюють важливість читання як такого, адже 37 чоловік із 50 опитаних визнали читання книг престижним заняттям, а на питання «Чи є майбутнє у книги?» 41 учень відповів «Так». І хоча лише 10 чоловік у вільний час любить  і залишиться вдома читати,12 чоловік – буде бавитися на комп’ютері,  та  решта 28 (УВАГА!) – підуть гуляти з друзями!!! Хіба це не радісна новина у наш  такий комп’ютеризований час. Звісно, я розумію, що хтось, можливо, і був нещирим, хтось завбачливо відповідав на питання «правильно»,  та все ж на думку спадають слова відомої пісні гурту «Мандри»: «Надія є!»