Рекомендую

Кейт Аткінсон. "Життя після життя". Мене якесь сум'яття переповнювало весь час, поки читала цю книгу. Щиро було жаль, що не може так бути, як в цій книзі, в житті: не можна виправити всіх помилок, не можна врахувати всіх дрібниць... Життя  заново не прожити. Чи хотілось би?  Важко сказати. Дочитала і сиджу, аналізую, що би було, якби чогось там не трапилось, з кимось би не зустрілась, чогось би не зробила і т. д. І розумію, що дурнею займаюся. Все добре, як є. "В житті головне не становлення... В житті головне - буття", - сказала головна героїня. Найбільше, що сподобалось, - головна героїня Урсула. Врівноважена, розумна, начитана. Ніби нічого в ній особливого, але є якась, я би сказала, нормальність, яка приваблює. З такими людьми, як вона, затишно. Таких людей завжди бракує всюди: і в книжках, і в житті.
Найбільше, що вразило, - війна. Не теперішня. Друга світова. Описи настілки реалістичні, що іноді аж серце щеміло...
Щоб я була в захваті - то ні, але однозначно задуматися ця книга мене примусила.