Думки вголос

Я ненавиджу повні очі сліз,
Хоч сльози ці і виправдані часто.
І не терплю в людині песимізм,
Хоча й самій бува частенько страшно.

На жаль, мене не вчили плазувати,
А зараз пізно вчитися, мабуть.
Так складно те, що думаш, казати,
 А ще складніш самим собою буть.

Що буде завтра - знати не судилось, 
Та ще раз правду вголос прокажи.
Не повернуть того, що вже змінилось,
Де ж взять нам сили душу зберегти?

Сподіваюся, що мій домашній улюбленець покращить настрій всім, хто відвідає мій блог! А також пропоную трішки розім`ятися і  дібрати якнайбільше епітетів (художніх означень) для Мурчика.

                                                                  Вчімося спокою!!!
Видатний італійський футболіст Карло Анчелотті писав: "Я дивлюсь на проблеми з холодною головою. Це важливо, щоб перемагати".

Одного разу учні запитали в учителя: " Як зберігати спокій?"
Учитель відповів: 
- У молодості я часто йшов на озеро, щоб медитувати. Одного разу на світанку я сидів у своєму улюбленому човні і раптово відчув, як щось із силою вдарилося об мій човен. Я дуже розлютився, але коли розплющив очі, то побачив, що це лише порожній човен, його просто принесло течією. Мені ні на кого було виплеснути злість. Тому я просто заплющив очі і спробував заспокоїтися. Коли зійшло сонце, я знайшов спокій у собі. Порожній човен став моїм учителем. Із тих пір, якщо хтось намагається образити мене, я просто кажу собі: "І цей човен теж порожній".

Думки вголос

Подумати страшно, ще день проминув, наче мить,

Від ранку й до вечора стільки всього перебуто.

Отак і життя - промайне, пробіжить, пролетить,

Подумати страшно, щоб навіть найменше забути.

Подумати страшно - вчорашнього не повернути.

І думка, що думалась, можна сказать, відбулась.

Не соромно душу близькому комусь розгорнути,  

Та соромно, щоби у відповідь жовч розлилась.

                             ***

Знати все і не знати нічого,

Зло згадати й забути добро - 

В  невідому далеку дорогу

Все це Богом людині дано.

В мить щасливу забути нещасних,

В хвилю смутку шукать співчуття,

Все ж лишатись безмірно прекрасним 

Елементом  земного буття.

Всі ми люди - неначе планети,

І у всіх є орбіта своя,

Та ніхто не накладе нам вето

Буть людиною аж до кінця!