Афоризми від учнів

"Якщо ми цього не будемо дотримуватися (людяності), то люди перетворяться на мавп, які без поваги до всього, що їх оточує..."
                                                                                                                             (Роман М., 8 клас)

"Потрібно, незважаючи на все, залишатись людиною, адже наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому."
                                                                                                                               (Аліна К., 8 клас)

Рекомендую

Сьогодні всім, хто любить читати, хочу порадити роман Василя Шкляра "Залишинець. Чорний Ворон" - книгу, у якій є все: гумор, сарказм, героїзм, братерство і дружба, любов до Батьківщини і любов до жінки та ще багато такого, що не забувається.

Композиція роману непроста. Заглиблюючись у зміст книги, хочеться вірити, що герої - не просто авторска вигадка, а жили насправді і творили  історичні події, жертвували собою.
Симпатія до героїв виникає відразу, мабуть, через те, що автор наділив їх, окрім надзвичайної сміливості, здатністю любити, боятися, страждати, співчувати чужому горю і сміятися над своїм.

Початок ХХ століття. Руїна і невизначеність.  Більшість подій відбуваються у лісі, адже там проживає нелегкі часи зграйка повстанців, що  воює за незалежність України, серед яких - Чорний Ворон - отаман, що наділений неймовірною мудрістюі відвагою, але вміє любити і бути ніжним. Різні люди оточують отамана, але у всіх йому вдається викликати до себе повагу. Останній козак кинувся під кулі, щоб закрити Чорного Ворона собою і порятувати від смерті.
Читала роман "Залишенець",  а чомусь пригадувалися постійно "Вершники" Ю. Яновського. Може, через те, що як один, так і другий примушують усвідомити читача справжню ціну того, що маємо зараз.
Читання цього твору принесе Вам багато приємних хвилин!!!

Хочу сьогодні всіх - всіх  колег привітати з Новим роком!.. 

З 2017 - 2018 новим навчальним роком!!!! Попри  всі труднощі (будьмо відвертими!) нашої професії, ми все ж таки маємо свій невеличкий, але такий приємний плюсик: можемо двічі святкувати початок року. І це приємно, правда?
Бажаю всім родинного тепла і затишку, підтримки і розуміння  від рідних, поваги від учнів і творчого горіння, але не вигорання! Працюймо з натхненням, живімо з любов'ю і все у нас БУДЕ ДОБРЕ!!!!!!!!!

Рекомендую 

Зазвичай коли читаєш книгу, вирішуєш для себе якісь питання, дещо міняється світогляд, щось стає зрозумілим, а щось  навпаки - набуває таємничості... Я сьогодні дочитала роман "Графиня" Володимира Лиса. Нарешті. Близько двох годин була просто ошелешена! Це ще треба вміти закрутити!!!!!!! Спочатку розповідь ведеться від імені вчителя малювання із невеличкого містечка Великий Луг Платона Васильовича Лемещука, який хоч і був закоханий у свою талановиту ученицю Любу Смажук, все ж  таки не міг собі відмовити ні в якому  людському задоволенні, хоч і страждав від нерозгаданих таємниць і нерозділених почуттів...

 Потім розповідь повів аспірант - історик, який теж був (я так зрозуміла), закоханий у Любу і виконував усі її забаганки, навіть інсценував події 1526 і 1762 років, коли щоночі у Густому Лузі знаходили вбитих собак...

До чого було введено розповідь слідчого, який розслідував всю цю справу я так і не зрозуміла, бо його роль у романі, як шматок відірваної газети - і читав би далі, та ніщо.

 Найцікавішою, вочевидь, мала би бути розповідь самої Люби, яка чомусь хотіла уособлювати польську графиню Венцеславу Ловигу, але як на мене, стала уособленням надзвичайного таланту і надзвичайної легковажності. Роман закінчується божевіллям Люби, яку старий учитель забрав з лікарні і взявся доглядати як свою дружину.

Я сумую, бо все у романі так непросто  складалося, що аж заважало милуватися мовою самого письменника, а вона  - прекрасна, і читати загалом легко... Хоча на питання "Для чого все це?", яке я сама собі поставила, я так і не змогла відповісти.

Рекомендую

но трошки затягнутий, місцями складається враження, що дві руки, які писали роман, не досить в унісон писали, але герої дуже милі (ті, що милі), читати цікаво: трішки інтриги, трішки кохання, трішки повчальності (роман наповнений притчами та переказами)... Описи міста Львова - неперевершені. Головна героїня роману Аделаїда - студентка, працює офіціанткою у нічному клубі і випадково дізнається, що належить до родини сірих ангелів. Ця історія давня, щодалі - то більше не завжди приємної правди. Ада відкриває в  собі приховані здібності, знаходить серед оточення таких же ангелів, як і вона, знайомиться із батьком, якого вважала мертвим. Співробітники виявляються друзями, родичі ворогами...Нещодавно дочитала роман "Крила кольору хмар" Дари Корній і Тали Владимирової. Запевняю: можна читати всім! За добре розвинутого образного мислення - якби фільм - фентезі подивився. Сюжет звичай

В мене особисто існує п'ятиденна шкала оцінювання книг: якість книги визначається тим, скільки днів я про неї думаю після того, як прочитаю. Коли прочитала Г.Тютюнника "Вир", - жила ним 5 днів... Про роман "Крила кольру хмар" теж думатиму, але тільки 1 день, ну, може, 2 дня. Одним словом, читайте!!!

PS. Місцями трохи забагато філософії, і якась вона сирувата, як на мене, пробачте...

Афоризми від учнів

Все ж таки ми всі народилися оригіналами, навіщо помирати копіями?
                                                                                                       
                                                                                     Горощук О., 11 клас

Смішне перо не в гусака!

У цього сивого гетьмана були дуже вродливі очі, карі, але водночас вони були налиті мужністю...
                                                                                                                          П.В., 7 клас
Вольове обличчя козака нагадує війну...
                                                                                                                          М.Л. 7 клас

Відома на весь світ Коко Шанель писала: "Є час працювати, і є час любити. Ніякого іншого часу немає". Хто б  підказав, як нам, сучасним людям,  навчитися ділити свій часовий простір лише на такі дві частини? Можливо, оголосивши акцію "Час навпіл!" у мережі, ми хоча б на якусь мить зовсім трошечки зробили світ прекраснішим!

Думки вголос

Скажи мені, що значу я для тебе,
Подарувавши радість і весну...
Зніми для мене зірочку із неба
І піснею заворожи мій слух.

Хоч кажуть, слову вірити не можна,
Твоїм повірю, наче молитвам.
Чарівний зміст вкладатиму у кожне
І жертвою їх принесу вікам.

Минатимуть століття чи епохи,
В полоні часу зміниться усе,
І вже не стежки - місячні дороги,
Які ніяка сила не зітре.

А в цих дорогах дві душі, два серця.
В наступних ерах буде теж весна.
Бринітиме зоря в нічних озерцях
І чутиме одні і ті ж слова.

Неймовірно люблю Різдво, та й всі зимові свята також дуже люблю!!! Але (як це не дивно!) завжди приходить у мене  той момент, коли святкувати втомлюєшся, захоплюватися зимовою казкою не маєш уже  сили, від новорічних вогників починають боліти очі... Хочеться знову працювати... працювати... Плекати нові ідеї... Вони, ці ідеї,  так якось легко з`являються, аж самій дивно. І жити якось легше стає.. Адже трошечки більше, як через місяць, прийде ВЕСНА!!!