Думки в голос

Не спішіть засудити людину,
Начепивши на неї ярлик.
Пам`ятайте про власну личину,
Одягаючи святості лик.

Не спішіть засудити людину,
Що зробила не так, як ви.
Бо найлегше плювати в спину,
бути свідком чужої ганьби.

Не спішіть проповідувать людям 
про добро і любов на весь світ.
Бо ж призначено нас у судді
Лиш одній людині - СОБІ!!!

Ось знову рік Новий іде,

Хай щастя він Вам принесе,

Міцне здоров’я подарує,

Хай радістю Ваш дім квітує.

Любов’ю хай серця живуть,

Тепло душі для Вас несуть.

Хай мир і лад у Вашій хаті будуть,

Хай завжди щирість Вам дарують люди!

Думки вголос

Я ненавиджу повні очі сліз,
Хоч сльози ці і виправдані часто.
І не терплю в людині песимізм,
Хоча й самій бува частенько страшно.

На жаль, мене не вчили плазувати,
А зараз пізно вчитися, мабуть.
Так складно те, що думаш, казати,
 А ще складніш самим собою буть.

Що буде завтра - знати не судилось, 
Та ще раз правду вголос прокажи.
Не повернуть того, що вже змінилось,
Де ж взять нам сили душу зберегти?

Сподіваюся, що мій домашній улюбленець покращить настрій всім, хто відвідає мій блог! А також пропоную трішки розім`ятися і  дібрати якнайбільше епітетів (художніх означень) для Мурчика.

                                                                  Вчімося спокою!!!
Видатний італійський футболіст Карло Анчелотті писав: "Я дивлюсь на проблеми з холодною головою. Це важливо, щоб перемагати".

Одного разу учні запитали в учителя: " Як зберігати спокій?"
Учитель відповів: 
- У молодості я часто йшов на озеро, щоб медитувати. Одного разу на світанку я сидів у своєму улюбленому човні і раптово відчув, як щось із силою вдарилося об мій човен. Я дуже розлютився, але коли розплющив очі, то побачив, що це лише порожній човен, його просто принесло течією. Мені ні на кого було виплеснути злість. Тому я просто заплющив очі і спробував заспокоїтися. Коли зійшло сонце, я знайшов спокій у собі. Порожній човен став моїм учителем. Із тих пір, якщо хтось намагається образити мене, я просто кажу собі: "І цей човен теж порожній".

Думки вголос

Подумати страшно, ще день проминув, наче мить,

Від ранку й до вечора стільки всього перебуто.

Отак і життя - промайне, пробіжить, пролетить,

Подумати страшно, щоб навіть найменше забути.

Подумати страшно - вчорашнього не повернути.

І думка, що думалась, можна сказать, відбулась.

Не соромно душу близькому комусь розгорнути,  

Та соромно, щоби у відповідь жовч розлилась.

                             ***

Знати все і не знати нічого,

Зло згадати й забути добро - 

В  невідому далеку дорогу

Все це Богом людині дано.

В мить щасливу забути нещасних,

В хвилю смутку шукать співчуття,

Все ж лишатись безмірно прекрасним 

Елементом  земного буття.

Всі ми люди - неначе планети,

І у всіх є орбіта своя,

Та ніхто не накладе нам вето

Буть людиною аж до кінця!

Шановні педагоги та учні школи!!!! Закликаю вас відволіктися на мить від справ буденних і помилуватися неповторною  красою  золотої осені!!!! Все ж таки життя прекрасне!

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам  
тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
(Ліна Костенко)

Афоризми від учнів

                                                                                Тільки несправжня дружба після бійки                                                                                                   розпадеться, а справжня може витримати                                                                                                                                            тисячі бійок.
                                                                                                                   ( І.Ващишин, 6 клас)

                                                               Гумор - це як кохання, його не навчиш.
                                                                                                                    ( Р.Малицький, 6 клас)

Відвідали з колегами театр ім.М.Заньковецької, дивилися драму "Жіночий дім ("Ціна любові")" Залишилося пребагацько різноманітних вражень. Леся Кічура написала, що це  п`єса про  кохання, яке має "сотні образів", хоча мені здалося, що вистава власне про  відсутність його і про те, що кожна родина має свої скелети  у шафі. Гра акторів - вражаюча, але подивитися  ще раз, як то буває іноді  з виставами, не хочеться.

Одного разу двоє друзів ішли пустелею. Досі залишається невідомою причина, через яку вони посперечалися, але один вдарив іншого. Той, кого вдарили, написав на піску: "Сьогодні мій друг вдарив мене". І вони пішли далі... Дорогою їм трапився оазис. Один з товаришів зрадів і поспішив скупатися і ледь не потонув. Але його друг кинувся за ним і врятував. Коли врятований прийшов до тями, то знайшов камінь і видовбав на ньому: "Сьогодні  мій найкращий друг врятував мені життя". Той, хто дав ляпаса і врятував життя своєму другові, запитав: "Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер пишеш на камені.Чому?"  Друг відповів:"Коли хто - небудь нас ображає, ми повинні написати це на піску, щоб вітри могли стерти це. Але коли  хто - небудь робить щось хороше, ми повинні вигравіювати це на камені, щоб
ніякий вітер не зміг стерти."

                  Навчімося писати образи на піску і гравірувати радості на камені!!!

                                           

Знову березень... Знову ми вшановуємо пам'ять видатного українця Тараса Григоровича Шевченка.  Для когось - улюблений письменник, для когось - неперевершений художник,  для багатьох  - загадкова особистість, таємницю життя якого намагаються розгадати і сьогодні. А ще поет. "Модний", "немодний" - кожен має  визначитись особисто, але поезія до того часу має право на життя, поки  спонукає нас до якихось переживань, не дає нам шансу бути байдужими.  Коли ще були написані ці рядки, а так, наче про сьогодні!

                    ДІВЧАТА! ВІТАЮ ВСІХ З НАШИМ ВЕСНЯНИМ СВЯТОМ! 

Так порожньо нині у батьківській скрині.

Куди ж бо дівається  наше багатство?!

Жінки України, та ж ви - Господині!

Візьміть в свої руки своє господарство.

І зір затуманився, і візерунки.

Біда за бідою. На люд і на глину.

Жінки України, та ж ви Опікунки,

візьміть під опіку свою Україну!

Вже іній черлений на сивій калині.

Вже Альфа шукає останню Омегу.

 Жінки України, та ж ви - Берегині.

Дістаньте із серця свої обереги!

Хай крицею стануть. На рідному ганку.

Є Мудрість. То мудрими стануть і справи.

Жінки України, та ж ви - Громадянки.

Громадьмо Державу! 

                                  (А.Листопад)

                                                              Потренуймося!

                           

 Підберімо щонайбільше  фразеологізмів, використовуючи малюнок

ЦІКАВО!!!!

Нещодавно натрапила в інтернеті на цікаву інформацію! Стверджують, що найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Цікава закономірність! Чи не так?!